Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

1.Череп як кістяк голови.

2.Мозковий та лицевий череп.

3.Особливості будови кісток черепа.

4.З’єднання кісток черепа.

У скелеті людини розрізняють скелет тулуба, скелет голови, скелет верхньої кінцівки та скелет нижньої кінцівки. У скелеті дорослої людини нараховують більше 200 кісток, з них 23 кістки складають череп, 26 – хребетний стовп, 25 – грудну клітку, 64 – скелет верхніх кінцівок, 62 – скелет нижніх кінцівок.

Кістковий скелет людини поділяють на осьовий скелет (череп, хребтовий стовп, грудна клітка) і додатковий, до якого належать кістки верхньої та нижньої кінцівок. Скелет виконує функції опори, руху, захисту внутрішніх органів, біологічну функцію. Опорна функція скелету полягає в тому, що він підтримує м’які тканини, що кріпляться до нього, утворює стінки порожнин, в яких знаходяться внутрішні органи, надає тілу відповідної форми і положення в просторі. Функція руху обумовлена тим, що кістки скелета відіграють роль важелів, які приводяться до руху при скорочені прикріплених до них м’язів. Захисна функція здійснюється шляхом утворення кісткових порожнин –утворюючи порожнини (черепу, грудну, тазову та ін.), кістки захищають внутрішні органи від пошкоджень та інших впливів навколишнього середовища. Біологічна функція пов’язана з участю скелета в обміні речовин та з кровотворною функцією кісткового мозку.

Скелетом голови є череп (сranium); він вміщує та захищає головний мозок та органи чуття, пов’язані з головним мозком, до нього прикріплюються початкові відділи дихальної та травної систем. Згідно з цим череп поділяється на мозковий череп та лицевий череп. Межа між цими відділами проходить по надорбітальному краю, виличній кістці і лінії до зовнішнього слухового отвору.

У мозковому черепі розрізняють склепіння і основу. Мозковий череп складається з восьми кісток – парних і непарних. До парних відносяться вискова (скронева) та тім’яна кістки, до непарних – лобова, потилична, решітчаста, клиноподібна.

Лобова кістка утворює передню частину склепіння черепа, складається з лобової луски, носової та двох орбітальних частин. Лобова луска розташована майже вертикально, її верхній край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з клиноподібною кісткою. У товщі лобової луски знаходиться повітроносна лобова пазуха. Між двома орбітальними частинами є виїмка, заповнена решітчастою кісткою; орбітальні частини розташовані горизонтально, нижніми ввігнутими поверхнями обернені в очні ямки, верхніми – в порожнину черепа, задні краї з’єднуються з клиноподібною кісткою.

Тім’яна кістка утворює верхньобокову частину склепіння черепа, розташована між лобовою та потиличною кістками. Її передній край з’єднується з лобовою кісткою, задній – з потиличною, медіальний – з однойменною парною кісткою, латеральний – з лускою вискової кістки.

Вискова кістка утворює основу та бокову частину склепіння черепа, розташована між тім’яною, клиноподібною та потиличною кістками, обмежує зовнішній слуховий отвір, утворює суглоб з нижньою щелепою (висково-нижньощелепний). Вона складається з лускоподібної, барабанної та кам’янистої (піраміда) частин. Лускоподібна частина – бокова частина склепіння черепа, від неї відходить виличний відросток, який з’єднується з виличною кісткою. Барабанна частина утворює передній, нижній та задній краї зовнішнього слухового отвору, продовженням якого є зовнішній слуховий хід, що досягає барабанної порожнини. Кам’яниста частина (піраміда) має форму піраміди, входить до основи черепа, являється кістковим сховищем для органів слуху та визначення положення тіла в просторі (вестибулярний апарат).

Клиноподібна кістка утворює центральну частину основи черепа, межує спереду з лобовою і решітчастою кістками, ззаду – з потиличною. Складається з тіла, малих крил, великих крил, крилоподібних відростків. У тілі кістки є повітроносна порожнина (клиноподібна пазуха), вона поділяється перегородкою на дві половини, які отворами з’єднуються з носовою порожниною. На верхній (мозковій) поверхні тіла кістки по серединній лінії є заглиблення – турецьке сідло, на дні якого у ямці знаходиться гіпофіз, залоза внутрішньої секреції. На передній поверхні тіла, що входить до задньої стінки носової порожнини, є гребінь, який з’єднується спереду з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. У крилах і відростках є канали, отвори, щілини, через які проходять кровоносні судини, нерви; між малими і великими крилами знаходиться верхня очна щілина, яка з’єднує порожнину черепа з очними ямками.

Потилична кістка утворює задню та нижню стінки черепа, входить до складу і склепіння черепа і його основи; складається з чотирьох частин, що обмежують великий потиличний отвір – тіла, потиличної луски, двох латеральних (бічних) частин. Через великий потиличний отвір порожнина черепа з’єднується з хребтовим каналом, через нього проходять спинний мозок, судини, нерви. Тіло кістки знаходиться спереду великого потиличного отвору та з’єднується з клиноподібною кісткою. Потилична луска розташована вверх від великого потиличного отвору, верхній її край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з висковими. На нижніх поверхнях латеральних частини розташовані потиличні виростки для з’єднання з першим хребцем – атлантом.

Решітчаста кістка бере участь в утворенні основи черепа, стінок очних ямок та носової порожнини, складається з решітчастої і перпендикулярної пластинок та решітчастого лабіринту. Решітчаста пластинка замикає вирізку між орбітальними частинами лобової кістки, має багато (30–40) невеликих отворів, через які проходять нюхові нервові волокна, судини. Перпендикулярна пластинка розташована вниз від решітчастої, складає передньоверхній відділ кісткової перегородки носа; знизу до неї прикріплюється леміш, з боків – решітчастий лабіринт. Решітчастий лабіринт складається з великої кількості повітроносних комірок, які з латеральної (очної) сторони закриті тонкою орбітальною пластинкою, а з боку перпендикулярної пластинки (медіальна сторона) утворюють верхню та середню носові раковини.

Кістки лицевого черепа утворюють кісткову основу для органів чуття та початкових відділів травної та дихальної систем, що визначає їх будову. До кісток лицевого черепа належать парні кістки – верхня щелепа, носова, слізна, вилична, піднебінна, нижня носова раковина, непарні – нижня щелепа, леміш, під’язикова кістка.

Верхня щелепа бере участь в утворенні порожнин для органів чуття (очні ямки та носова порожнина), перегородки між носовою та ротовою порожнинами, в роботі жувального апарату; вона займає середню частину обличчя і складається з тіла та чотирьох відростків – лобового, виличного, альвеолярного, піднебінного. Тіло кістки містить велику повітроносну верхньощелепну пазуху (гайморову), яка широким отвором через середній носовий хід відкривається в носову порожнину. Верхньощелепна, клиноподібна, лобова пазухи та повітроносні комірки решітчастої кістки складають приносові пазухи, вистелені слизовою оболонкою. Лобовий відросток з’єднується з носовою частиною лобової кістки, виличний відросток – з виличною кісткою; альвеолярний відросток розташований по нижньому краю верхньої щелепи, він закінчується альвеолярною дугою, яка має заглиблення – вісім зубних альвеол для верхніх зубів. Піднебінні відростки разом з піднебінними кістками замикають знизу носову порожнину і відокремлюють її від ротової порожнини.

Носова кістка разом зі своєю парною кісткою утворюють кісткову спинку носа.

Слізна кістка з’єднується з лобовим відростком верхньої щелепи, вона утворює передню частину медіальної стінки очної ямки. На латеральній поверхні слізної кістки є слізна борозна, разом зі слізною борозною верхньої щелепи вона утворює ямку слізного мішка.

Читайте также:  Красные гланды но не болят

Вилична кістка розташована між верхньою щелепою, лобовою і висковою кістками, з’єднується з виличними відростками скроневої і лобової кісток, з верхньою щелепою та великим крилом клиноподібної кістки.

Піднебінна кістка розташована назад від верхньої щелепи, складається з двох пластинок, розташованих під прямим кутом, що доповнюють верхню щелепу. Горизонтальна пластинка бере участь в утворенні кісткового піднебіння, вертикальна – в утворенні латеральної стінки порожнини носа.

Нижня носова раковина є самостійною кісткою на відміну від верхньої та середньої носових раковин, які являються складовими решітчастої кістки; під нижньою носовою раковиною міститься нижній носовий хід, під верхньою – верхній носовий хід, під середньою – середній носовий хід. Нижній носовий хід з’єднується з порожниною очної ямки, середній і верхній носовий ходи з’єднується з повітроносними пазухами клиноподібної, верхньощелепної, решітчастої та лобової кісток.

Нижня щелепа є рухомою кісткою черепа, має підковоподібну форму, складається з тіла та двох гілок. Тіло розташоване горизонтально, на верхньому краї тіла є альвеолярна дуга, яка має 16 зубних альвеол. Вертикально вверх від тіла розташовані права та ліва гілки, кожна закінчується двома відростками – вінцевим, до якого прикріплюється скроневий м’яз, і виростковим, який закінчується голівкою нижньої щелепи, що бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба. Судини і нерви заходять в тіло нижньої щелепи через підборідний отвір на її зовнішній поверхні.

Леміш – чотирикутна неправильної форми пластинка, входить до складу кісткової перегородки носа, її задній край розділяє задні отвори порожнини носа – хоани, які з’єднують порожнину носа з носовою частиною глотки.

Під’язикова кістка розташована між нижньою щелепою та гортанню, складається з тіла та двох пар ріжок – великих і малих; вона підвішується до основи черепа двома довгими фіброзними зв’язками, які йдуть від малих ріжків кістки до шилоподібних відростків вискових кісток.

З’єднання кісток черепа в основному представлені синдесмозами (швами), але є і діартрози (суглоби). Шви є зубчасті – між лобовою, тім’яними і потиличною кістками, лускаті – між висковою і тім’яною кістками, плоскі – між лицевими кістками, крім з’єднання вискової кістки та нижньої щелепи.

Скронево-нижньощелепний суглоб – між висковою кісткою та нижньою щелепою – еліпсоподібний, комбінований, простий, малоконгруентний; утворений нижньощелепною ямкою вискової кістки і виростковим відростком нижньої щелепи. Нижня щелепа може рухатись вверх, вниз, вперед, назад, в сторони.

Атлантопотиличний суглоб – еліпсоподібний, комбінований, простий; утворений виростками потиличної кістки і суглобовими поверхнями першого шийного хребця – атланта. Можливі рухи невеликої амплітуди вперед і назад навколо поперечної (фронтальної) осі та нахили голови на сторони навколо сагітальної осі.

Атлантоосьовий суглоб – комбінований, складається з одного середнього суглоба та двох бічних. Середній утворений зубом другого шийного (осьового) хребця та суглобовою поверхнею передньої дуги атланта; це простий суглоб, циліндричний, з однією вертикальною віссю обертання, навколо якої можливі повороти голови. Правий та лівий бічні суглоби утворені плоскими суглобовими поверхнями першого та другого шийних хребців, рухи в них можливі ті ж самі, що і в середньому суглобі.

Вікові, статеві та індивідуальні особливості черепа. З віком змінюється відношення черепа до довжини тіла – у новонародженого це співвідношення складає 1/4 частину, у дорослої людини – 1/8; в черепі новонародженого між кістками є прошарок сполучної тканини, і лише після 30 років відбувається окостеніння швів. Збільшення жувальних рухів з віком призводить до утворення кутів між тілом та гілками нижньої щелепи. У жінок об’єм черепа трохи менший, згладжені, не так виражені виступи, нерівності на кістках. Індивідуальні відмінності частіше виявляються у формі черепа; розрізняють три форми черепа: довгий та вузький (довгоголові люди), короткий та широкий (короткоголові), середній за довжиною та шириною (середньоголові).

Дата добавления: 2015-09-07 ; просмотров: 1714 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

Череп — скелет голови (картинка 4-7). Підрозділяється на мозковий та лицьовий (вісцеральний) череп. У мозковому черепі є порожнина, всередині якої знаходиться головний мозок.
Лицевий череп являє собою остов особи, початкових відділів травної трубки і дихальних шляхів. Обидва відділи черепа складаються з окремих кісток, з’єднаних між собою нерухомо, за винятком нижньої щелепи, з’єднаної за допомогою суглоба рухомо з скроневими кістками.
До мозкового черепа відносяться лобова, дві тім’яні, потилична, клиноподібна, дві скроневі і частково решітчаста кістки. У ньому виділяють дах, або склепіння і основи черепа. У складі зводу — плоскі кістки (тім’яні і лобова і луски потиличної та скроневих кісток) з зовнішньої і внутрішньої пластинками компактної речовини між якими розташована губчаста кісткова речовина (диплоэ). Кістки даху черепа з’єднані швами. У нижній частині мозкового черепа підставі черепа знаходиться великий (потиличний) отвір, що з’єднує порожнину черепа з хребетним каналом, і отвори для проходження судин і нервів. Бічними частинами основи черепа служать піраміди скроневих кісток, які містять відповідні відділи органу слуху і рівноваги. Розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні основи черепа. Внутрішня поверхня ділиться на передню, середню і задню черепні ями, в яких розташовуються різні відділи головного мозку. Центральну частину середньої черепної ями займає турецьке сідло, в якому лежить гіпофіз (див.). На зовнішній поверхні основи черепа по сторонам від великого потиличного отвору знаходяться два виростки потиличної кістки, що беруть участь в утворенні атлантозатылочного суглоба.
Лицевий череп становить передньо-нижній відділ черепа. Більшу частину його утворюють верхня і нижня щелепи (див.). Верхня щелепа є парною кісткою, всередині якої знаходиться воздухоносная верхньощелепна (гайморова) пазуха. Нижня щелепа з’єднана з скроневими кістками допомогою скронево-нижньощелепних суглобів. До лицьового черепу також відносяться скуловые, носові, слізні, піднебінні кістки, нижні носові раковини, сошник і частково решітчаста кістка. Вони утворюють стінки очниць (див.), носової порожнини (див. Ніс) і тверде небо (див.). В носову порожнину відкриваються повітроносні пазухи клиноподібної, лобової, верхньощелепних кісток і чарунки решітчастої кістки (див. Придаткові пазухи носа). На бічній поверхні черепа знаходяться скронева, підскронева і крило-піднебінна ямки; остання повідомляється з порожниною черепа, глазницей, носової та ротової порожнинами.

До моменту народження процес окостеніння черепа ще не закінчується, і у новонароджених в місцях з’єднання кісток даху черепа зберігаються ділянки сполучної тканини — джерельця. Лицевий череп новонародженого порівняно з мозковим розвинений менше, ніж у дорослого. Старечий череп характеризується частковою редукцією лицьового черепа у зв’язку з випаданням зубів; кістки його більш тонкі і крихкі, в області мозкового черепа нерідко спостерігається заростання швів. Жіночий череп трохи менше за обсягом, горби і шорсткості на ньому виражені слабше, ніж на чоловічому. Навіть у осіб одного віку і статі череп варіює за формою, величиною і співвідношенню мозкового та лицевого відділів. Виділяють долихоцефалические (довгоголові), мезоцефалические (среднеголовые) і брахицефалические (короткоголовые) черепа в залежності від співвідношення довжини і ширини черепа (длиннотно-широтний індекс в антропометрії).

Читайте также:  Хартил показания

Череп (cranium) — кістковий скелет голови. Череп (цветн. табл.) умовно поділяють на мозковий та лицьовий відділи, які складаються з кісток, з’єднаних між собою нерухомо за допомогою швів і синхондрозов, за винятком нижньої щелепи, з’єднаної за допомогою суглоба рухомо.
Одним з основних відмінностей черепа дитини від черепа дорослої є співвідношення між величиною мозкового та лицевого відділів: в дитячому віці лицевий череп значно менше, ніж у дорослого, з віком лицьова частина черепа збільшується переважно у висоту. Особливістю черепа новонародженого є ділянки перетинчастого будови, що отримали назву тім’ячка; найбільш великий з них передній, або лобовий, заростає до 2 років життя дитини. Жіночий череп дещо менше чоловічого за розмірами; кістки тонше і місця прикріплення м’язів менш виражені. В мозковому відділі розрізняють дах, підстава та порожнину черепа, що містить головний мозок. До кісток мозкового відділу черепа відносять наступні непарні кістки — потиличну (os occipitale), лобову (os frontale), основну, або клиноподібну [os sphenoidale (в тілі останніх двох є пазухи)], решітчасту (os ethmoidale); парні — тім’яну (os parietale) і скроневу (os temporale). До кісток лицевого відділу відносять: непарні кістки — нижню щелепу (mandibula) сошник (vomer), під’язикову кістку (os hyoideum) і парні — верхньощелепну (maxilla), піднебінну (os palatinum), скуловую (os zygomaticum), нижню носову раковину (concha nasalis inf.), слізну (os lacrimale) і носову (os nasale). Дах черепа зовні гладка, її внутрішня поверхня має ряд борозен — слід прилеглих судин і венозних пазух твердої мозкової оболонки.
Внутрішня основа черепа поділяється на передню, середню і задню черепні ями. Кордоном між передньою і середньою є малі крила (alae minores) клиноподібної кістки, між середньою і задньою — спинка турецького сідла (dorsum sellae) і верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae) скроневої кістки. Центральну частину передньої ями займають продірявлена пластинка (lamina cribrosa) і півнячий гребінь (crista galli) решітчастої кістки. По обидва боки пластинки лежать очноямкову частини (partes orbitales) лобової кістки, є дахом очниць. Середня черепна яма симетрично поділяється турецьким сідлом (sella turcica) на два поглиблення, дно кожного утворюють велике крило клиноподібної кістки (ala major), луска скроневої кістки (squama temporalis) і передня поверхня кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae). По боках тіла клиноподібної кістки проходять борозни внутрішніх сонних артерій (sulcus caroticus). Назовні від борозен залягають три отвори — остистий, овальне і кругле (foramen spinosum, foramen ovale, foramen rotundum). Між великим і малим крилами утворюється верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis sup.) і біля кореня малих крил — зоровий канал (canalis opticus), ведучий, як і щілину, в порожнину очниці. У центрі дна задній ями знаходиться потиличний отвір (foramen occipitale), у латерального краю якого залягає канал під’язикового нерва (canalis п. hypoglossi), а назовні від нього — яремний отвір (foramen jugulare); кзади від останнього залягає борозна S-подібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei) — продовження борозни поперечної пазухи. По боках від потиличного отвори на зовнішній поверхні потиличної кістки розташовуються виростки (condyli occipitales), назовні від них виступають сосцевидні відростки (processus mastoidei), кпереди від останніх — шилоподібні відростки (processus styloidei). Між соскоподібного і шиловидним відростком знаходиться шилососкоподібний отвір (foramen stylomastoideum), що є зовнішнім отвором каналу лицьового нерва. Кзади від шилоподібного відростка розташовані яремний отвір і яма (foramen et fossa jugulares), а кпереди від неї зовнішній отвір сонного каналу (canalis carotis). В області вершин кам’янистих частин розташовані внутрішні отвори сонних каналів, кпереди від яких спрямовані донизу крилоподібні відростки клиноподібної кістки (processus pterygoidei). Внутрішні пластинки цих відростків обмежують задні отвори порожнини носа — хоани.
Лицьовий відділ черепа являє собою кістковий кістяк початкових відділів травної і дихальної систем. Крім того, в ньому залягають периферичні відділи зорового, нюхового та смакового аналізаторів. З кісток лицевого відділу черепа найбільш великими є верхньощелепні кістки і нижня щелепа. Перші беруть участь в утворенні очниць (orbitae), носової порожнини (cavum nasi) і разом з нижньою щелепою — ротової порожнини (cavum oris). У тілі верхньощелепної кістки знаходиться верхньощелепна (гайморова) пазуха (sinus maxillaris), сполучена з середнім носовим ходом. Носові кістки і носові вирізки верхньощелепних кісток (incisurae nasales) обмежують грушоподібної отвір (apertura piriformis), що веде в порожнину носа; піднебінні відростки (processus palatini) разом з горизонтальними пластинками (laminae horizontals) піднебінних кісток утворюють тверде піднебіння (palatum durum, osseum). Альвеолярні відростки (processus alveolares) верхньої та нижньої щелеп містять зубні комірки (alveolae dentales). У старечому віці у зв’язку з випаданням зубів відбувається згладжування альвеолярних відростків, що веде до деякого зменшення розмірів лицевого відділу черепа.

С троение и функции головы занимают одну из ключевых позиций в изучении медицины, и небезосновательно: именно в черепе заключены основные органы, благодаря которым человек способен воспринимать и понимать окружающий мир, поддерживать большинство физиологических функций и формировать сознание. Важнейшую роль здесь играет головной мозг – именно его так усиленно защищают кости черепа, стараясь предотвратить малейшую травму, которая может быть чревата серьёзными последствиями. В полостях черепа располагаются органы слуха и зрения, вкуса и обоняния, а также сосуды и нервы, соединяющие головной мозг с остальными частями тела. Сочленяясь, кости головы образуют верхние дыхательные пути и начальный отдел пищеварительного тракта (ротовую полость), в котором осуществляется подготовительный этап – измельчение и смягчение пищи.

Изучение костей черепа анатомией не ограничивается – строение головы интересует и других учёных, включая антропологов и историков. По малейшим нюансам черепа специалисты могут определить пол, возраст и расу, воссоздать тонкости силуэта и предугадать имеющиеся особенности организма. Давайте рассмотрим, от чего зависят те или иные нюансы анатомии головы человека, какую роль играют кости черепа и каким образом выполняют возложенные на них функции.

Строение черепа человека: анатомия костных, хрящевых и мышечных структур

Принято считать, что основную роль в строении головы играют костные образования: они плотным каркасом окружают ткани мозга, выступают в роли защитных полостей для глазниц, органов слуха, полости носа, служат местом прикрепления мышц и образуют отверстия для прохождения кровеносных сосудов и нервных волокон. Хрящевые структуры формируют наружную часть носа и ушные раковины, а в младенческом возрасте ещё и замещают некоторые части костей, обеспечивая подвижность и предотвращая тем самым детский травматизм во время родов.

Мышцы головы окружают череп сравнительно тонким покровом. От их строения и степени развития зависят некоторые черты лица, особенности мимики и возможность свободного передвижения нижней челюсти, благодаря чему осуществляется процесс жевания. Как правило, мышечные волокна плотно прикрепляются к костям и на всём протяжении повторяют форму черепа.

Читайте также:  Амоксициллин или азитромицин что лучше при бронхите

Функции черепа

Особое строение позволяет черепу справляться с возложенными на него функциями, среди которых основное место занимают:

  • защита мозговых тканей от травм вследствие интенсивного внешнего воздействия;
  • формирование физиогномических особенностей выражения лица и мимики;
  • тщательное измельчение и смягчение пищи перед её поступлением в пищеварительный тракт;
  • речевая функция.

Кости черепа человека: анатомия

В черепе человека выделяют следующие функциональные области:

  • внутреннее основание, на котором располагаются задняя, передняя и средняя черепные ямки;
  • наружное основание;
  • височная и подвисочная ямки;
  • полость носа;
  • глазницы;
  • твёрдое нёбо;
  • крылонёбная ямка.

Все эти образования формируются благодаря различным костным структурам и их плотным сочленениям. В анатомии черепа человека насчитывают 23 отдельные косточки, из которых 7 непарных и 16 парных (8 пар соответственно). Кроме того, в черепной коробке присутствуют 3 пары слуховых костных образований – молоточек, наковальня и стремечко в правой и левой полостях среднего уха. К костям черепа иногда также относят зубной ряд, расположенный на верхней и нижней челюсти. Количество зубов может варьироваться в зависимости от возраста и стоматологической картины.

Мозговой отдел

Мозговой отдел черепа является вместилищем и главной защитой головного мозга. Эта область включает:

  • свод, образованный плоскими костями;
  • наружное и внутреннее основание, состоящее из смешанных костей, часть из которых относят к пневматическим (т.е. содержащим воздухоносные пазухи).

Свод и основание формируется благодаря плотному неподвижному сочленению 8 костных образований – 4 парных и 4 непарных:

  1. Правая и левая теменные кости образуют латеральные стенки черепа. Они соединяются по средней сагиттальной линии и прилегают к лобной кости, формируя венечный шов;
  2. Правая и левая височные косточки располагаются немного ниже теменных. На их поверхности находятся 3 отростка – скуловой, шиловидный и сосцевидный. Скуловой отросток выглядит как тоненькая перемычка и соединяется со скуловой костью чуть выше нижней челюсти. Шиловидный выступ служит местом прикрепления большинства мышечных волокон шеи. А сосцевидный отросток располагается непосредственно за ушной раковиной;
  3. Лобная кость легко прощупывается с лицевой стороны. Она образует поверхность лба, бровные дуги и верхнюю часть глазниц;
  4. Клиновидной костью представлена нижняя часть глазниц и латеральная поверхность черепа. Имея форму бабочки, эта косточка охватывает череп по ширине и поддерживает основание черепной полости;
  5. Решётчатая косточка находится немного ниже лобной и образует костную часть носовых раковин и перегородки;
  6. Затылочная кость – заключительная часть черепа. Она находится ниже остальных костей и примыкает к первому шейному позвонку в местах затылочных мыщелков у большого отверстия, через которое проходит спинной мозг.

Лицевой отдел

Лицевой скелет образован парными и непарными смешанными костями. Они служат основой жевательного аппарата и опорой для большинства мимических мышц, отвечающих за формирование индивидуальных черт лица. Каждая из лицевых костей выполняет определённую функцию:

  • Две носовые косточки составляют переносицу и частично обеспечивают проходимость носовых ходов;
  • Нижние носовые раковины выглядят как тоненькие изогнутые пластинки. Они разделяют нижний и средний носовые ходы и формируют слёзный, верхнечелюстной и решётчатый отростки;
  • Правая и левая скулы замещают боковые стенки глазниц;
  • Маленькие слёзные косточки располагаются спереди медиальной части глазных орбит. Они выступают местом соединения глазниц с носовыми пазухами;
  • Две верхнечелюстные кости, соединяясь по срединной линии, образуют верхнюю челюсть, которая удерживает зубной ряд и участвует в акте жевания;
  • Нёбные кости находятся в задней области носовых ходов, они образуют часть твёрдого нёба;
  • Нижняя челюсть – одна из самых мощных костей лицевого отдела черепа. Она прилегает к правой и левой височным костям по обе стороны лица, образуя подвижный сустав, благодаря которому осуществляется активная часть жевания. Кроме того, нижняя челюсть служит опорой зубному ряду и формирует видимый овал лица (скулы, подбородок, частично щёки);
  • Сошник – это основная часть перегородки носа. Он имеет плоскую трапециевидную форму и занимает центральное место в носовой полости, разделяя её на два хода – правый и левый;
  • Подъязычная косточка имеет форму небольшой подковки и залегает под языком. Она является одной из немногих костей, которые не соединяются с другими, располагаясь непосредственно в толще мышечных волокон.

Строение черепа: анатомия костных сочленений и суставов

Абсолютное большинство костей черепа соединяются при помощи неподвижных швов. Прилегающие друг к другу лицевые костные образования формируют плоские сочленения, незаметные под тонким покровом мышечного полотна. А височная кость, соединяясь с теменной, дает начало чешуйчатому шву.

Зубчатых швов в анатомии черепа всего 3:

  • венечный, образованный теменной и лобной костью;
  • сагиттальный, расположенный между двумя теменными костями;
  • ламбдовидный, находящийся между затылочной и теменной косточками.

Единственным подвижным суставом черепа является нижнечелюстной. Нижняя челюсть может выполнять движения в различных плоскостях: подниматься и опускаться, сдвигаться вправо/влево и вперёд/назад. Благодаря такой подвижности человек может не только тщательно пережёвывать пищу, но и поддерживать членораздельную речь.

Возрастные особенности

С возрастом форма и структура черепа меняется. Так, у новорождённых малышей лицевой отдел почти в 8 раз меньше мозгового, поэтому головка может выглядеть непропорциональной и крупной. Челюсти крохи обычно недоразвиты и не имеют зубов, ведь у него ещё нет необходимости пережёвывать твёрдую пищу.

Кости черепа младенцев сочленяются неплотно, благодаря чему голова может незначительно менять форму, сжиматься при прохождении через родовые пути. Такая особенность защищает новорождённых от родовых травм и позволяет поддержать нормальное внутричерепное давление. На межкостных швах у них находятся заметные перепончатые участки – роднички. Самый большой – передний родничок – занимает центральное положение на стыке стреловидного и венечного швов. Обычно он зарастает к двум годам. Другие роднички менее объёмные: затылочная, две клиновидные и сосцевидная перепонки не прощупываются уже к 2–3 месяцам.

Анатомия черепа изменяется не только в младенчестве – формирование обычно проходит в 3 этапа:

  1. Преимущественный рост в высоту, укрепление костей и затвердевание швов – с рождения до 7 лет;
  2. Период относительного покоя – с 7 до 14 лет;
  3. Рост лицевого отдела черепа – с 14 до 20–25 лет, в зависимости от полового созревания.

Небольшой экскурс в анатомию черепа позволяет наглядно убедиться, что голова – это крайне сложная структура, от состояния которой напрямую зависит здоровье головного мозга, а значит, и большинство жизненно важных функций. При малейших травмах большую часть повреждений берут на себя кости, но и их прочность не безгранична – при сильном воздействии не исключены переломы и ушибы, последствия которых могут быть необратимыми. Поэтому при любых обстоятельствах следует обеспечивать черепу должную защиту, беречь его от травм и иных повреждений.

Ссылка на основную публикацию
Через сколько можно родить после отхождения пробки
Многие беременные считают, что отхождение слизистой пробки – верный признак начала родов, а потому начинают спешно собираться в роддом, если...
Чем помогают статины
Статины последнего поколения признаны самыми эффективными и безопасными препаратами в борьбе с осложнениями атеросклероза. Препараты помогают снизить уровень холестерина, а...
Чем почистить организм от паразитов лекарства
Существуют разнообразные лекарства для очистки организма от паразитов, заражение которыми чревато серьезными последствиями. Науке известно три сотни глистных заболеваний, а...
Через сколько начинает действовать панкреатин
Владелец регистрационного удостоверения: Произведено: По заказу: Контакты для обращений: Лекарственные формы Форма выпуска, упаковка и состав препарата Микразим ® Капсулы...
Adblock detector